Лук’яненко Левко Григорович

Народився 24 серпня 1928 року в селі Хрипівці Городнянського району в селянській сім’ї.

Широкий загал громадян України добре знає його як колишнього дисидента-правозахисника, як народного депутата, засновника і почесного голову Української Республіканської партії, як претендента на посаду першого виборного Президента України, Надзвичайного й Повноважного Посла України в Канаді, як голову координаційної ради Конгресу національно-демократичних сил і просто як свідомого громадянина України, боротьбі за незалежність якої він присвятив усе своє життя.

А життя йому випало дуже складне, можна сказати, мученицьке, сповнене драматизму й разом з тим напрочуд дивовижне. Майже десятиріччя служив в армії, потім закінчив юридичний факультет Московського університету ім. Ломоносова і став по суті першим із теоретиків і практиків національного визвольного руху, за що близько 28 років провів у в’язницях та концтаборах.

Перша солідна документальна книжка з промовистою назвою ”Віруй в бога і в Україна” побачила світ в 1991 році. Друга книжка – “Не дам загинуть Україні”. В цій книзі наведені документи й подані матеріали та свідчення. Авторові вдалося представити читачеві для об’єктивного осмислення значну кількість витягнутих з небуття історичних фактів, характеристик дійових осіб, що визначили недавнє наше минуле.

В книжці дані особові характеристики видатних дисидентів і правозахисників таких як Юрій Литвин, Василь Стус, Олекса Тихий.

Та й сам Левко Григорович розкривається перед читачем, особливо у щирих своїх листах до рідних і близьких людей, не лише як мудрий практичний аналітик і практик політичної боротьби, а також як глибокий лірик, людина тонких душевних порухів, що вічно лине “...під синє небо України, де червоніє кущ калини, де плечуться деснянські хвилі, де я на Божий світ прийшов, побачив соняшник в саду і пісню заспівав сумну”...