Народився у 1935 році в с. Кузничі. Закінчив Городнянську середню школу №1, відслужив три роки армії, працював головним кондуктором в м. Гомелі. У 1969 році закінчив пожежно-технічне училище в Москві і понад 20 років працював на різних посадах на залізничному транспорті Москви. Тепер працює черговим оператором при одному з інститутів підмосковного м. Калінінград.
Згадую один епізод. У 1952 році напередодні весняних канікул в шкільній стінгазеті був вміщений мій вірш, у якому були рядки про Сталіна. Вранці біля школи мене зустрів товариш, який назвався працівником районної газети “Колгоспний промінь”. Сказавши, що він читав мій вірш і він йому сподобався, порадив замінити у вірші іншими рядками про “вождя”. Я наївно думав, що вірш бездоганний і ніяких змін у ньому робити не слід. З тим і поїхав на канікули в Кузничі. Так мій дебют у газеті тоді не відбувся.
Тепер щодо віршів, запропонованих газеті. У с. Кузничах біля клубу є меморіал з іменами загиблих у роки війни односельчан. На ньому викарбувані одне за одним прізвища: Заяць Микола Романович, Заяць Василь Романович, Заяць Олександр Романович... Це мої рідні дядьки, брати моєї мами. Війна—вона ще довго триматиме в полоні наші душі і розум. Тому не писати віршів просто не можу.
Загрузка. Пожалуйста, подождите...
