Азбель Йосип Давидович

Народився 20 квітня 1924 року в м. Городні. Перед війною закінчив школу в Городні. Юність його обпалив вогонь Великої Вітчизняної. Служба Йосипа Давидовича проходила у 135-му стрілковому полку 7-ї Сухумської Дивізії на Центральному та Калінінському фронтах.

У 1944 році, коли з’явилась Армія Крайова ,полк, у яком услужив Й.Д. Азбель, перекинули на Західну Україну, де на звільненій території піднялись на боротьбу націоналістичні формування. Теж саме відбувалося у Литві, де воювати почали сметонівці. У 1946р. Й. Дазабель потрапив і туди. Далі навчався у Саратовському військово-політичному училищі, служба на Уралі в Челябінській області і, нарешті, повернення до Городні після звільнення із Збройних Сил. Дома не застав в живих нікого з рідних , доля їх так і залишилась невідомою. Саме тоді зустрів свою майбутню дружину Галину Львівну. По війні спершу працював помічником комбайнера МТС, згодом очолив спорткомітет і 30 років працював на організаційно-правовій ниві, за що був нагороджений багатьма Почесними медалями. А ще він мав бойові нагороди—орден Вітчизняної війни ІІ ступеня і 9 медалей.

Вподовж 16 років Йосип Давидович працював завгоспом райдержадміністрації. Очолював єврейську общину на м. Городні.

Свої перші вірші почав писати давно, ще коли ходив до школи. Вони друкувались у місцевій районній газеті “ Комунар “. Було ще перед війною. Згодом продовжував писати, як його діти пішли до школи. Тоді й з’явилися вірші до святкових ранків, 8 Березня тощо. Складав вірші прямо на ходу, експромтом. Вірші Йосипа Азбеля часто друкувалися на сторінках районної газети. Помер 23 листопада 2000 року.