женщины в армии

Шановна Редакція, до Вас звертається
Коржавін Валерій Дмитрович.

Я народився в місті Городня 24 грудня 1959 року, був у дитячому садку №1, де поховано Носа. У ваших архівах э матеріали та фото за кінець серпня 1967 и 1977 років, де ми всі з учнями йдемо по житті. Потім я закінчив другу міську школу, стара будівля яка зараз на реконструкції. Після восьмого класу я вирішив стати військовим. Так тому и судилося. Я закінчив Київське військове суворівське училище, та Ленінградське військове-морське училище підводного плавання. Були морські походи. Я підрахував, що над водою я подолав близько 30 тисяч кілометрів, під водою 3 тисячі, в тому числі і Північний полюс. Був Північ, Далекий Схід, Сибір, та врешті я опинився на берегах Волги, де я зараз и мешкаю в місті Новочебоксарск Чувашської Республіки, будучи у відставці.
Раз у п’ять років по можливості ми збираємося з однокласниками щоб побачить один одного тай поговорити за життя. 5 серпня сього року (2007 наступна зустріч 2012)така зустріч. 8 “Б”та 10 “Б” клас випуску 1977 року другої міської школи дав чимало шановних людей. Хлопці майже всі стали військовими, прапорщики, майори, підполковники, полковники, тай дівчата теж були військовими. Э и друга формація ділових людей, Дудко Віктор Іванович, син колишнього заступника головного редактора вашої газети Дудко И.П., – доцент Київського інституту української мови та літератури, Качан Анатолій Костянтинович – головний фахівець одного із медичних закладів Росії, Шупа Ігор Іванович – фахівець одної із Київських радио-техничних фірм.
Доля зпонукала залишитись у рідному місті Авдєєнко Майю – фахівця районної служби соціального захисту населення, Шовкун Галину – співробітника представництва Червоного Хреста та Півмісяця, Копилову-Бугаєвськую Наталію - фахівця районної митної інспекції, Третьяк Тамару – старшу медсестру хірургічного відділення міської лікарні та інших.
Якщо читачів ця інформація заінтересує, прохання звертатись по телефонам:
2-15-23 д.ім., 2-17-60 сл., 3806-7598-48-69 конт. Копилова Наталія Петрівна.

Вашійувазі ще пропонується нарис “Богдан Хмельницький”, до 350 річчя зо дня смерті (07.08.1657), нарис “Велосипед” до 66 річчя окупації України німецько-фашиськими загарбниками, другі вірші.Читачам дозволяється редагувати, скорочувати та підпорядковувати матеріали.

З пошаною та надією на співроботу
Коржавін Валерій Дмитрович.
Вул. Першотравнева 40-164, м. Новочебоксарск, Чувашська Республіка, Росія,
Тел. (83552) 72-25-73 дім., 8960-3131-958 конт.

Об Михаиле Фёдоровиче Хомазюк

В 1965 ко мне с протянутой рукой, мне страшно через 45 лет это обратно!

Дети и свобода чтения

В 1993 летать было рисково, рейсы отменяли не предупреждая

МОИ РОДСТВЕННИКИ В ГОДЫ 1 мировой и ВОВ
Степаненко Степан Степанович, дед, 1886-1916, погиб под Перемышлем, унтер-офицер русской армии.
Коржавин Евтихий Никитич, дед, 1886-1941, пропал без вести в Киевском котле в сентябре 1941, красноармеец.
Коржавин Иван Евтихиевич, дядя, 1921-1941, пропал без вести в Киевском котле в сентябре 1941, красноармеец.

Рудь Прокоп Хомович, дед, 1896-1970, был в ополчении под Киевом в 1941, остался жив, вернулся в село, в оккупации был там, в армии был вольнонаёмным, дальше не служил по болезни.

Рудь Иван Прокопович, дядя, 1921-1975, участвовал в Сталинградской битве, до этого служил на Тихоокеанском флоте, был тяжело контужен, лишился глаза, в 1944 вернулся в родное село, был назначен председателем колхоза, краснофлотец.
Коцюр Григорий Михайлович, крестный, 1921-2007, в 1944 под Корсунь-Шевченковским оторвало половину ступни, красноармеец.
Коржавин Дмитрий Евтихиевич, отец, 1925-2004. Призван в РККА 18.01.1944 в 38 уч. сп г. Казань, с мая 1944 по март 1945 в 512 сп 146 сд. ранен 28.08.1944 под Тарту, с марта 1945 по 09.10.1950 156сп 51 гсд. За бой под Тарту награжден медалью «За отвагу», гвардии старшина, пулемётчик.

Коржавин Василий Евтихиевич, дядя, 1927-2009, участник войны с Японией, служил до 1951 года, красноармеец.

Магазин, бабушки!

ЯЗЫК ЗВЕРЕЙ
- Деда, а как ты понимаешь язык зверей?
- Кирилл, о чём ты?
- Ну деда, тебя ведь понимают лошади, собаки, кошки, голуби и вороны!
- Да. Вороны! Вспоминаю 1986 Новосибирский зоопарк. На входе в клетке мудрый ворон. Мои девочки Ксюша и Надюша поразились тому, что я остановился перед этой клеткой и начал говорить. Ворон разговаривал со мной. Вокруг нас скопилась толпа посетителей. Хохотали, удивлялись.
- Деда! Ты научишь меня звериному языку?
- Да, мой внучек! Только любовь и сострадание даёт понимание звериного языка!

О русской традиции - пить!

Ленинград, 1945,1980.

Как в советское время я зарабатывал, будучи юношей.

Осень 1941, Городня и пацаны

Осень 1941 Городня и пацаны

ЖУРАВЛІ
Ми всі журавлів поважаємо,
По осені голову ввись.
Не думаємо, все ж розуміємо,
Курличуть вони не обись.
У полі за землю, Вкраїну,
Загинули воїни там.
Ми хмарами в небі зігнули,
А там тільки сум, тільки гам.
Поклавши голову в полі,
Знов полем прокинуться там.
А вам молодим поколінням
Його підіймать з буряна.
Ми хмарою, світлою хмарою
Полинем над вашими хатами,
Коли ви не станете думати,
Коли ви спішите кохати.
Пілоти та штурмани з нею
Всеціло пішли за гора,
Тай небом обернуться знову
Обломки мого літака.
Штормова хвилина гигичить,
Несе свій удар тай на берег.
То чайкою жалібно кличе,
То соколом ясним у небо.
У морі загинув за неньку,
Явившись з нею в зорю,
Коли вам земля не рідненька,
Мережить із сумом в далі.

Чебоксари 2008 WK


[font=Tahoma][size=6]

1971 год Надежда Павловна Кучерявенко дает задание на описание картины Репина " Бурлаки на Волге". Кочевряжусь. Ухожу из класса. На следующий урок приношу ей домашнее задание. Надежда читает: - Это не ты. Я! Но с других слов. В 1973 в теме Ленин, Надежда сказала - больше так не пиши, расстреляют. В 1975 я последний раз прочитал ей свои строки. -Пиши, в том стезя твоя!