Я хочу свою розповідь розпочати словами видатного українського поета П. Тичини, які пророчі, прекрасні і будуть жити вічно, як саме життя, як невмируща природа: «Сад зелений, — що є краще, як кругом цвіте, росте?»

Мова піде про неповторні враження, які склалися від нещодавно баченого мною царства зеленого рослин, що прикрашає дитяче відділення районної лікарні м. Городні. Його створили завдяки клопіткій праці протягом 15 років дбайливі, люблячі руки медпрацівників.

З люб'язного дозволу завідуючої відділенням Тетяни Іванівни Ходико цікавий екскурс екзотичними куточками зі мною провела старша медична сестра Валентина Василівна Лукаш.

З її цікавої, змістовної розповіді про майже кожну квіточку я зрозуміла, що саме вона — Валентина Василівна, приязна, симпатична, усміхнена жінка, не тільки бере безпосередню участь у вирощуванні квітів, бо багато з них вона виростила в себе вдома і принесла до відділення, а є саме натхненницею квіт­никарства. Від спілкування з нею я відчула приплив сили, натхнення, а разом з тим дивовижного спокою.

Дитяче відділення по озелененню ніби ботанічний міні-сад. Тут вирощено понад сто різних квітів за кількістю і більше сорока їх видів. Мальовничі, заквітчані куточки утворюють здорову атмосферу і приємний затишок. Квіти всюди, куди не кинеш оком. Вони вражають, як тільки увійдеш у відділення. Стіни коридору прикрашають зелені гірлянди з штучного листя. А далі - холл. Це простора кімната, де стоїть диван, крісла, телевізор. Біля дивану, вздовж стін, біля великого вікна розмістилися високі пишні троянди з розлогим зеленим гіллям. До речі, такі троянди, розани можна побачити і в інших кімнатах. Вони прикрашають своїм вогнистим, а то жовтогарячим цвітом кімнати відпочинку, психологічного розвантаження медпрацівників, окремі куточки.

Глибоке враження на мене справили дивовижні деревця зі смарагдовим дрібним листячком, що нагадують молоді, стрункі берези. Здається, ніби їх листячко ніжно тріпоче і шурхотить, настільки все казково і прекрасно. На жаль, я не довідалась про назву цих рослин. Найбільш насичена квітами кімната відпочинку, схожа на невеличку оранжерею. Тут я налічила понад двадцять великих і малих квітів. Висока пальма Монстера, пальма з розлогим темно-зеленим листям, схожим на великі віяла, ще інші її види. Красень-фікус простягає глян­цеві дуже гарні листки. А ось лимони, інжири - південні теплолюбні квіти, духм'яні деревовидні олеандри. Посе­ред кімнати на журнальному столику красується яскраво-зелена папороть, на вікнах — широколисті бегонії, є високі ліани.

До кімнати психоло­гічного розвантаження медпрацівників нас привів, коридор, суцільно застав­лений квітами. Як кажуть, яблуку ніде впасти. Ця кімната з столами, накритими білосніжними вишитими скатертинами, прямо кажучи, заставлена великими і маленькими горшками, горщиками, вазами, вазонами, ящиками з крупно помірними квітами, серед яких велика кількість фінікових пальм, строкатих дифімбахій. Всі вони, мов зелений таночок, водять навколо гарно прибраних столів.

Дуже здивувала гігантським, як для квітки, розміром дифімбахія, що стоїть в ординаторській кімнаті. Висотою майже З метри, стовбур завтовшки 15 см, плямисті з сріблинкою великі листки. Оце красуня! Питаю: «Скільки їй років?». Валентина Василівна відповідає: «Десь років зо три». Скільки ж потрібно вміння, терпіння, праці, щоб виростити таке диво?!

І в ігровій кімнаті, і в кімнаті дитячої гігієни я і відчула, і побачила велике реалізоване бажання працівників відділення зробити затишок, вилікувати дітей, і прищепити водночас любов до квітів, до природи.

Валентина Василівна показала мені деревовидні кактуси, високі деревця з тонким стовбуром, суціль вкритим дрібними дуже гострими шипачками. Незвичайні деревця, дуже рідкісні. їх у відділенні налічується всього три. Уявіть собі красу дитячого відділення, коли квіти зацвітають!

Звідки стільки квітів? - постає питання. Більшість їх куплено на зібрані медперсоналом кошти. А ще вирощено в домашніх умовах цими ж ентузіастами. Звичайно, основна кількість — безпосередньо у відділенні. Є вже доросла квітка — розан, яка, ще будучи пагонцем, подолала відстань від Швеції до Городні. її привезла і подарувала дитячому відділенню колишня працівниця пологового будинку Тамара Андріївна Волинкіна. Тепер квітка-красуня буяє яскраво-помаранчевими суцвіттями, що густо вкривають її, радуючи дітей і медперсонал.

Виростити таку кількість рідкісних екзотичних квітів — це подвиг. Низький уклін, вдячність і честь усім, хто займався і займається вирощуванням квітів.

Напередодні свята медичного працівника бажаю всім співробітникам відділення щастя, любові, сімейного благополуччя, великих успіхів у благородній справі охорони здоров'я людей. Хай же росте ваш ботанічний садочок — садочок радості, наснаги, здоров'я, творчості.

Т. КРЖЕМІНСЬКА.
Газета "НГ".